Перейти до контенту

Історії

      Наркотики в моєму житті з’явились, коли мені було 15 років, наприкінці 90-их я почав курити «травку».Серед моїх друзів та знайомих курили майже всі, і мені це здавалося нормальним. В 17 років мені запропонували спробувати більше і я перший раз уколовся «ширкою». Мені сподобалося і я почав споживати більше і більше. Обманював рідних, грабував людей. У 19 років потрапив у міліцію. Перший раз мені повезло – допомогли рідні, і мені дали три роки умовно. Наступного разу відкупитись не вийшло, і я отримав 4,5 роки тюрми. Після звільнення вирішив зав’язати, але мене вистачило на півтора роки, почав вживати «трамадол», заспокоюючи себе тим мовби, що я не колюся, але проблема лишилася. Познайомився з дівчиною, одружилися, вона завагітніла – думав нарешті кінець наркотичним справам, але при будь-якому стресі біг до аптеки за «трамадолом». Незабаром знов почав колотися, знову міліція, і знов вирок, 2,5 роки. Донька народилася, коли тато був у тюрмі. Жінка розійшлася зі мною, лишилася депресія і сіре життя наркомана. Звільнився, пішов на роботу, досяг успіху та кар’єрного росту, думав ганебне минуле позаду, далі все буде добре, забезпечу своє та доньчине життя, але гарний заробіток пішов мені на шкоду, я знову почав вживати наркотики та аптечні препарати. Мене вже нічого не стримувало, лише рідні не покидали надії, що з мене будуть люди, та підтримували. Я втратив роботу, продовжив кримінальне життя і в третій раз отримав вирок, 4 роки.

       Я вже змирився з тим, що я наркоман, і продовжував існування, втрачаючи людські якості все більше. Відсидів, вийшов із тюрми, знову туди не хотілося і я почав виносити із хати все, що можна було продати чи обміняти на наркотик. Втратив довіру близьких та став для них ворогом. Лише одна мати вірила в мене і не здавалася, шукаючи виходу. До всього того я ще почав грати на гральних автоматах, намагаючись покращити своє фінансове становище, але стало тільки гірше.           

       Наркоман, егоїст, я вже сам хотів вилізти із цього болота, але залазив ще більше. Сил не було, я прийшов до матері та попросив допомоги. Були лікарі, але цього ставало на короткий час. Мати сказала, що у хресної є візитка, дали хлопці на вулиці, запропонувала звернутися. Мати подзвонила, ми зустрілися і мені сказали: вихід є,треба їхати в інше місто в реабілітаційний центр. І я погодився. У перший же день перебування на центрі я відчув, що з’явилися сили боротися з ломкою. Я думав, що будуть медичні програми, а натомість отримав знайомство з Ісусом Христом. Я покаявся, прийняв Ісуса в своє життя і сила, яку Він мені дав, почала перемагати залежність з кожним днем, тижнем, місяцем. Зараз я на 11 місяці реабілітації і радію кожному дню з Богом. Насолоджуюся свободою від рабства гріха. Не колюсь, не п’ю, не курю, не лаюсь. Господь наповнив моє життя радістю, щастям, здоров’ям. Повна перемога над залежністю лише в Ісусі Христі. В Ньому впевненість в завтрашньому дні. Не затягуйте з рішенням змінити своє життя.

11904106_150533855285414_1712239694943428486_n